|
|
Новини
|
07.05.2026 |
|
В КЗ «Донецький обласний соціальний центр матері та дитини» відбувся теплий та щирий захід, присвячений Дню матері
Участь у ньому взяли діти з числа внутрішньо переміщених осіб. Для них цей день став чудовою нагодою висловити свою любов і вдячність найдорожчим людям — своїм матусям.
Фахівцями закладу для дітей були організовані арт-терапевтичні заняття та цікаві ігри
Під час творчості вони малювали, створювали символічні роботи та із задоволенням ділилися своїми почуттями.
Особливо зворушливо звучали щирі дитячі слова про своїх мам
Кожна дитина з любов’ю розповідала, які їхні матусі добрі, турботливі та найкращі у світі.Захід пройшов у дружній і теплій атмосфері, подарувавши дітям радість, позитивні емоції та світлі спогади. Дякуємо всім учасникам за щирість, тепло і любов!
|
|
07.05.2026 |
|
З нагоди відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні для молоді та мешканців Донецької області відбулась пізнавальна історична лекція «Українське націоналістичне підпілля Другової світової війни», організована управлінням сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації спільно з просвітницьким простором «Хартія – Хаб».
Спікером заходу стала Ірина Рева, головна спеціалістка Другого міжрегіонального територіального відділу управління забезпечення реалізації політики національної пам'яті в регіонах та підвідомчих установ Українського інституту національної пам'яті. Вона зауважила, що тривалий час панував міф, нібито рух опору був зосереджений виключно на заході України. Проте сучасні дослідження доводять: Донеччина, Наддніпрянщина та Луганщина стали ареною драматичної боротьби націоналістичного підпілля.
Також з вітальним словом долучилась до заходу Лілія Золкіна, начальниця управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації, яка зазначила: «Сьогодні, коли ми знову змушені зі зброєю в руках захищати свій суверенітет, досвід підпільників минулого століття стає для нас джерелом сили та розуміння справжньої ціни свободи. Тож нехай ця лекція допоможе нам краще зрозуміти наше коріння, переосмислити роль наших регіонів у великій визвольній боротьбі та ще раз переконатися: ми – нація переможців».
До заходу доєднались і представники оновленого складу Молодіжної ради при облдержадміністрації. Для молодих лідерів регіону це стало можливістю глибше зрозуміти тяглість української боротьби за незалежність.
Під час лекції учасники детально розглянули діяльність осередків, що діяли в умовах подвійного тиску – нацистської окупації та радянського терору. Для сучасної молоді, яка сьогодні є свідком нової боротьби за суверенітет, ці сторінки історії стали справжнім відкриттям.
|
|
07.05.2026 |
|
 Як виглядає Донеччина у візерунках?
Запрошуємо на зустріч, де поєднаємо історію, сенси й творчість.
Поговоримо про особливості донецької вишивки: геометрію, кольори та символи, які формувалися під впливом степу.
Дізнаємось, що означають орнаменти і як вони передають характер краю.
І головне - спробуємо створити свій візерунок у стилі Донеччини.
Для практичної роботи нам потрібно:
папір або тканину;
олівець/ручку;
маркери або нитки;
голку за вмінням та бажанням.
Формат: онлайн на платформі Google Meet
18 травня о 14.00
Реєстрація за посиланням https://forms.gle/whmdswqfGhi51K3V8
Зазвичай подібні заходи проходять офлайн, але щоб залучити якомога більше людей з Донеччини, які зараз перебувають у різних куточках України та світу, ми обрали онлайн-формат.
Це можливість долучитися з безпечного місця, стати частиною спільної справи, доторкнутися до культури через дію та створити щось своє - натхненне рідним краєм. |
|
07.05.2026 |
|
Олена Конюшок та Світлана Фоменко - рідні сестри з Волноваського району, які виросли в невеличкому селі Вільне. Обидві закінчили Донецький педагогічний коледж, а згодом повернулися до рідного села. Олена почала працювати начальницею відділу культури, туризму, молоді та спорту Хлібодарівської громади, а Світлана очолила Вільненський сільський будинок культури.
До повномасштабного вторгнення сестри разом займалися розвитком культури рідної громади, реалізовували гранти, організовували заходи, заснували громадську організацію «Час вільних» (об’єднання молоді з Донеччини для підтримки дітей, жінок, ВПО, вразливих груп населення).
У березні 2022 року сестри разом з родинами виїхали з рідного села і зараз живуть у селі Сонячне Коломацької громади та активно працюють у селі Кошманівка Машівської громади на Полтавщині. Їх історію розповідає онлайн-видання «Трибун».
Вони не лише облаштували побут, а й стали центром тяжіння для місцевих та переселенців, активно займаючись волонтерством та громадською діяльністю, перетворивши вимушений переїзд на нові можливості.
Зараз у полтавському селі Кошманівка сестри з нуля створили п'ять танцювальних колективів, вокальний ансамбль і фітнес-групу. І все це для місцевих людей, які виявилися дуже відкритими до нового.
«Кошманівка - село приблизно на дві тисячі мешканців: з великою школою, садочком, аптекою, супермаркетом і хорошою дорогою до Полтави. Але танцювальна сфера тут зовсім не була розвинена - цієї ніші просто не існувало, - розповідає Олена. - Ми почали з підліткового колективу, згодом долучилися мами з малюками, а потім і самі захотіли танцювати. Так поступово виросли до п’яти колективів. Це майже 80 учасників віком від трьох до 60 років. Також створили вокальний ансамбль «Сяйво» - це 12 жінок (переселенки і місцеві), які співають разом».
І Олена, і Світлана зазначають, що ніколи не думали, що танці стануть їхньою основною діяльністю, бо до повномасштабного вторгнення були зовсім інші задачі.
Завдяки грантовим коштам, підтримці батьків, підприємців та кількох громад у Кошманівці з'явився молодіжний простір.
Раз на два місяці сестри проводять благодійні концерти, виступають для переселенців, організовують заходи та онлайн-зустрічі з військовослужбовцями.
До Міжнародного дня танцю у квітні відбувся звітний концерт у Кошманівці, де були представлені найкращі танці за рік і також нові постановки. Вільних місць у залі не було.
Попри основну зайнятість і дуже активне культурне життя, побут сестер також насичений. Вони вирощують овочі, тримають господарство. А увечері збираються всією родиною, діляться новинами, підтримують одна одну. Вони вже купили житло в Кошманівці, поступово роблять ремонт і планують за пів року переїхати туди чотирма поколіннями родини, бо для них важливо не роз’єднуватися й триматися разом.
Український народ – сильний та нескорений!
|
|
07.05.2026 |
|
Олена Конюшок та Світлана Фоменко - рідні сестри з Волноваського району, які виросли в невеличкому селі Вільне. Обидві закінчили Донецький педагогічний коледж, а згодом повернулися до рідного села. Олена почала працювати начальницею відділу культури, туризму, молоді та спорту Хлібодарівської громади, а Світлана очолила Вільненський сільський будинок культури.
До повномасштабного вторгнення сестри разом займалися розвитком культури рідної громади, реалізовували гранти, організовували заходи, заснували громадську організацію «Час вільних» (об’єднання молоді з Донеччини для підтримки дітей, жінок, ВПО, вразливих груп населення).
У березні 2022 року сестри разом з родинами виїхали з рідного села і зараз живуть у селі Сонячне Коломацької громади та активно працюють у селі Кошманівка Машівської громади на Полтавщині.
Їх історію розповідає онлайн-видання «Трибун».
Вони не лише облаштували побут, а й стали центром тяжіння для місцевих та переселенців, активно займаючись волонтерством та громадською діяльністю, перетворивши вимушений переїзд на нові можливості.
Зараз у полтавському селі Кошманівка сестри з нуля створили п'ять танцювальних колективів, вокальний ансамбль і фітнес-групу. І все це для місцевих людей, які виявилися дуже відкритими до нового.
«Кошманівка - село приблизно на дві тисячі мешканців: з великою школою, садочком, аптекою, супермаркетом і хорошою дорогою до Полтави. Але танцювальна сфера тут зовсім не була розвинена - цієї ніші просто не існувало, - розповідає Олена. - Ми почали з підліткового колективу, згодом долучилися мами з малюками, а потім і самі захотіли танцювати. Так поступово виросли до п’яти колективів. Це майже 80 учасників віком від трьох до 60 років. Також створили вокальний ансамбль «Сяйво» - це 12 жінок (переселенки і місцеві), які співають разом».
І Олена, і Світлана зазначають, що ніколи не думали, що танці стануть їхньою основною діяльністю, бо до повномасштабного вторгнення були зовсім інші задачі.
Завдяки грантовим коштам, підтримці батьків, підприємців та кількох громад у Кошманівці з'явився молодіжний простір.
Раз на два місяці сестри проводять благодійні концерти, виступають для переселенців, організовують заходи та онлайн-зустрічі з військовослужбовцями.
До Міжнародного дня танцю у квітні відбувся звітний концерт у Кошманівці, де були представлені найкращі танці за рік і також нові постановки. Вільних місць у залі не було.
Попри основну зайнятість і дуже активне культурне життя, побут сестер також насичений. Вони вирощують овочі, тримають господарство. А увечері збираються всією родиною, діляться новинами, підтримують одна одну. Вони вже купили житло в Кошманівці, поступово роблять ремонт і планують за пів року переїхати туди чотирма поколіннями родини, бо для них важливо не роз’єднуватися й триматися разом.
Український народ – сильний та нескорений! Разом до Перемоги!
|
|
07.05.2026 |
|
Стартувала реєстрація на першу цього року літню зміну «Блогер Кемп», у межах якого хлопці та дівчата віком від 12 до 16 років проходять оздоровлення, здобувають нові навички в блогінгу і повертаються додому з незабутніми спогадами про мальовниче Закарпаття.
Перша літня зміна триватиме з 5 по 14 червня 2026 року.
Реєстрація за посиланням: https://bit.ly/4mVXdXF
Участь у проєкті безкоштовна.
Ознайомитися з умовами участі можна на сайті Фонду.
На учасників чекають якісний відпочинок на свіжому повітрі, цікаві активності, майстер-класи з блогінгу, творчі заняття, сеанси арттерапії, розвиток талантів, нові друзі та підтримка досвідчених наставників. Вони створюють атмосферу взаєморозуміння й турботи та допомагають дітям відновитися як морально, так і фізично.
Більше інформації — за безкоштовним номером гарячої лінії Фонду: 0800 509 001.
|
|
07.05.2026 |
|
 Вечір 1 травня став моментом особливого єднання для двох громад. Завдяки тісній співпраці організаторів, у культурно-оздоровчому комплексі міста-героя Гостомеля відбулася презентація виставки у галереї «Сила громади» — «Скорботний шлях Бахмута».
Саме атмосфера події, як і обіцяли організатори, допомогла розкрити справжню сутність експозиції. У тиші та затишку п'ятничного вечора відвідувачі змогли по-справжньому зануритися у спогади та емоції. Відеоряд, що зафіксувала наслідки руйнувань під час окупації Гостомельської громади, у вечірньому світлі сприймалася надзвичайно глибоко, проводячи паралелі між долями наших незламних міст.
Особливого емоційного фону додали унікальні відео Олега Ткаченка у форматі VR про звільнення Київщини. Це дозволило кожному не просто бути глядачем, а відчути себе частиною історії опору.
Гості змогли відчути справжнє тепле коло підтримки. Майстриня Бахмутського міського народного Дому Наталя Решетняк провела майстер-клас, де кожен охочий створив власний український оберіг. Це творче завершення вечора об'єднало присутніх і нагадало, що навіть після найтяжчих випробувань ми зберігаємо здатність творити та оберігати своє.
Найважливіше — це відчуття спільної сили, яке подарував цей вечір. Бахмут та Гостомель — разом, крізь скорботу до відродження
|
|
07.05.2026 |
|
Подію організували Український інститут національної пам’яті спільно з Комунальним закладом «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міської ради.
Ми долучилися до цього заходу, щоб глибше осмислити складні сторінки нашої історії.
Учасники заходу мали змогу зануритися в складні сторінки нашої історії через метод соціодрами — проживання ролей і ситуацій, що допомагає глибше осмислити досвід минулого.
Соціодраму провела психотерапевтка Олена Ступак за участі Ірини Реви. Разом із учасниками досліджували родинні історії, архівні свідчення та внутрішні переживання людей, які стали жертвами або свідками трагедії.
Захід став важливим кроком до відновлення зв’язку з історичним минулим, переосмислення колективного досвіду та формування культури пам’яті про трагічні сторінки історії України
|
|
07.05.2026 |
|
Від початку повномасштабного вторгнення учителі закладів освіти Покровської громади одними з перших стали до лав Збройних Сил України. Вони пройшли тернистий шлях боротьби за волю України, захищаючи рідну землю від агресора. Мужні, сміливі і віддані своєму педагогічному покликанню вони знову повернулися до професійної діяльності.
Цікаву онлайн-зустріч для учнів закладів освіти Покровської громади з педагогами-ветеранами організували днями Ліцей №6 та Гімназія №5. Щирими розповідями з учнівством поділилися учителі Покровського Ліцею №6:
- Дмитро Момот— учитель англійської, який змінив навчальні аудіоматеріали на звуки бойових розпоряджень, командуючи стрілецькою ротою Національної Гвардії України.
- Олександр Безуглий— учитель історії, старший солдат ЗСУ, чий досвід тепер базується не лише на датах, а й на власній бойовій біографії.
- Андрій Кучерявий — учитель фізичної культури, старший стрілець Національної Гвардії України, який на власному досвіді знає, що таке справжня витривалість і гартування духу в бою.
Педагоги- ветерани відповідали на численні запитання учнівства. Розповідали про те, як війна навчила їх ще більше цінувати життя. І наголошували, як важливо молоді будувати майбутнє, за яке сьогодні боряться захисники України.
Це і є справжнє національно-патріотичне виховання - коли щоденним прикладом для дітей є люди, які довела свою відданість країні не словами, а ділом.
За матеріалами Покровської міської військової адміністрації
|
|
02.05.2026 |
|
 «Відновлення Донеччини для нас – це перетворення її травматичного досвіду на експертну силу». – стверджує Анастасія Плющова, проєктна менеджерка ГО «МАРТІН-клуб».
У громадську сферу Анастасія прийшла з журналістики. Висвітлювала соціальні теми, спілкувалася з людьми, фіксувала історії. Пройшла шлях від кореспондентки регіональних новин до посади головної редакторки «Суспільного» в Дніпрі. Та в якийсь момент усвідомила: вона бачить, як проблеми повторюються, і продовжує спостерігати за ними. А хотілося впливати і вирішувати.
Про «МАРТІН-клуб» Анастасія знала давно – організація працювала в Дніпрі з 2014 року. Хоча існує з 1999-го і свою історію починає з Донеччини. Тоді ще в Макіївці «МАРТІН-клуб» працював із бездоглядними дітьми, вибудовуючи системну роботу навколо їхнього захисту, підтримки та повернення до безпечного життя. Окупація міста змусила команду шукати нову точку опори та навчила працювати в кризі.
Той досвід згодився в 2022-му. Організація включилася в гуманітарне реагування, підтримку переселенців і відновне правосуддя. Присутність громадського сектору в соціальній сфері важлива, зрозуміла Анастасія Плющова, і долучилася до команди – взяла на себе реалізацію проєктів і роботу з процесами, від яких залежить результат.
«Моя роль як менеджерки – перетворити хаос війни на чіткий операційний план, де є місце і для високої місії, і для людського відпочинку», – говорить Анастасія.
До повномасштабного вторгнення «МАРТІН-клуб» допомагав дітям, жінкам і громадам у Дніпропетровській області. З початком повномасштабного вторгнення географія впливу розширилася. Лише в минулому році організація працювала через 15 проєктів у 9 регіонах України.
«МАРТІН-клуб» підтримує жінок, дітей і людей, які постраждали від воєнних дій і вимушеного переміщення, створює безпечні простори, розвиває програми психологічної допомоги, навчання та соціальної адаптації. Задля зниження напруги в суспільстві, розвитку діалогу та посилення стійкості громад організація почала залучати жінок і чоловіків до програм трансформації конфліктів. Уся ця робота поступово виходила за межі окремих проєктів і вимагала ширшої взаємодії – з громадами, владою, іншими організаціями. Так у 2025-му «МАРТІН-клуб» приєднався до Коаліції 1325 Донеччина, де питання безпеки, відновлення та участі жінок вирішуються на системному рівні.
«У межах Коаліції 1325 ми фокусуємося на створенні систем безпеки, які працюватимуть для жінок і дітей і в евакуації, і в процесі повернення. Ми бачимо себе як міст між досвідом Донецького регіону та новими державними політиками. Відновлення Донеччини для нас – це перетворення її травматичного досвіду на експертну силу, яка допоможе зробити всю Україну безпечнішою. Ми повертаємося не лише фізично – ми повертаємо суб’єктність людям, які є серцем цієї області».
Детальніше у збірці.
Видання стало можливим завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проєкту «Жінки. Мир. Безпека: від локального до глобального», що впроваджується Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund. Відповідальність за зміст інформації несе громадська організація Smarta. Інформація, що представлена у виданні, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ. |
|
02.05.2026 |
|
Книга — ілюстрований щоденник, особисті спогади автора про кінець лютого — початок березня 2022 року, про перші дні знищення Маріуполя. Багато описаних подій перегукуються з моїм власним досвідом, адже фактично всі, хто тоді опинилися в місті, стикалися з однаковими питаннями: як пережити ніч, де зарядити ліхтарики, як допомогти цивільним, чим нагодувати дітей і себе, де взяти води, як не поїхати кукухой…
Євген детально описує обставини, за яких фотографував наслідки обстрілів, неадекватну реакцію деяких мешканців на роботу журналістів, згадує доленосні зустрічі з людьми, завдяки яким він разом із колегами був врятований і евакуйований з палаючого міста. У книзі немає жодного фото, яке б не змушувало стискатися серце. Але є одне особливе — на нього я й досі дивлюся, і клубок підступає до горла.
Пану Євгену я написав у Facebook у травні 2023 року після того, як прочитав його інтерв’ю для LB.ua і серед низки моторошних фото впізнав Maiia Sylenko . Фото зроблене в ту мить, коли її вже було врятовано з-під завалу, під який ми разом із Іван Повненький потрапили 10 березня. Євген відповів, що добре пам’ятає ті обставини, щиро поспівчував загибелі мого колеги і друга Олексія Панкова, поцікавився долею Івана та Майї, зрадів, що їх вдалося врятувати, та на моє прохання надіслав мені всі фото з місця трагедії.
А вже у березні 2026 року Іван потрапив на презентацію книги та особисто познайомився з Євгеном.
Вкотре дякую Євгену та його колегам Степаненко Василисі й Mstyslav Chernov за фіксацію злочинів проти маріупольців і донесення цієї правди до світу.
Якщо раптом хтось захоче прочитати — із задоволенням надам таку можливість або пораджу, де придбати.
|
|
02.05.2026 |
|
У межах національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» делегація Черкаської селищної громади Донецької області відвідала місто Помічна Кіровоградської області.
Програма зустрічей була спрямована на практичний обмін досвідом і налагодження партнерства
Фахова розмова про щоденну роботу громад в умовах викликів сьогодення відбулась за участю керівництва Помічнянської громади, представників соціального відділу, Центру надання соціальних послуг та освітянської галузі.
Обговорили підходи до надання соціальних послуг, підтримки вразливих категорій населення, організації роботи установ та міжвідомчої взаємодії.
Представники Черкаської громади поділилися власними напрацюваннями у сфері соціальної підтримки та роботи з різними групами населення. Окрему увагу приділили пошуку спільних рішень, які можна адаптувати та впроваджувати у кожній громаді.
Зустріч у молодіжному центрі «4US.2.0» об’єднала представників молодіжних рад. Тут акцент зробили на розвитку молодіжної політики та залученні молоді до життя громад. Учасники презентували свої проєкти, розповіли про вже реалізовані ініціативи та поділилися баченням подальшого розвитку.
Живе спілкування, спільна участь у майстер-класі та відкрита атмосфера сприяли народженню нових ідей, обговоренню форматів співпраці та плануванню майбутніх спільних активностей і обмінів.
Такі зустрічі - це не лише обмін досвідом, а й можливість відчути підтримку, знайти однодумців і разом рухатися вперед. Щиро дякуємо Помічнянській громаді за теплий прийом, відкритість, щирість і надійне партнерство. Разом - сильніші!
За матеріалами Черкаської селищної військової адміністрації
|
|
|
|
|
