Анастасія Світковська – учитель історії, мистецтва та педагог-організатор Маріупольської спеціалізованої школи №66. Свою професійну діяльність вона присвятила вихованню молодого покоління, допомагаючи учням не лише здобувати знання, а й формувати активну громадянську позицію та любов до України.
В умовах повномасштабної війни Анастасія успішно організувала навчальний процес в онлайн-форматі, впроваджуючи сучасні цифрові технології, інтерактивні уроки та авторські навчальні матеріали, щоб українські діти мали доступ до якісної освіти незалежно від місця перебування.
Вона є учасницею освітнього проєкту «Відкриваючи Україну» у напрямі «Мистецька спадщина», де розробляє навчальні матеріали, що популяризують українську культуру та мистецтво. Також долучилася до проєкту М86, присвяченого обороні Маріуполя та подвигу його захисників, сприяючи збереженню історичної пам'яті серед молоді.
Активну педагогічну діяльність Анастасія поєднує з громадською роботою. Вона підтримує родини військовополонених і зниклих безвісти, координує акції «Не мовчи – полон вбиває», бере участь у створенні міського простору «Алея Надії» та реалізації інформаційних кампаній на підтримку українських захисників.
За активну громадянську позицію у 2025 році була відзначена подякою до Дня волонтера. Її професійна та громадська діяльність є прикладом того, як молодий педагог може поєднувати сучасну освіту, патріотичне виховання та активну участь у розвитку громади й підтримці українського суспільства.

Аліна Моісєєнко - державна службовиця з Авдіївки, яка понад десять років присвятила служінню державі та захисту прав громадян. Професійний шлях розпочала у державній виконавчій службі, де пройшла шлях від спеціаліста до старшого державного виконавця, а згодом працювала помічником судді та помічником голови Авдіївського міського суду.
Війна докорінно змінила її життя. Попри постійні обстріли Авдіївки, вона продовжувала виконувати службові обов’язки, а після вимушеної евакуації не припинила працювати на благо держави. Втрата рідного міста стала для неї поштовхом до нового етапу професійної діяльності, спрямованого на підтримку тих, хто захищає Україну.
У 2024 році Аліна долучилася до роботи Управління з питань ветеранської політики Донецької обласної державної адміністрації. Завдяки професіоналізму, відповідальності та високим управлінським якостям вона обійняла посаду заступника начальника управління – начальника відділу соціального захисту ветеранів та соціальної підтримки членів сімей загиблих.
Сьогодні її робота спрямована на забезпечення соціального захисту ветеранів війни, Захисників і Захисниць України та їхніх родин. Для Аліни Моісєєнко кожне управлінське рішення - це насамперед турбота про людей, які ціною власного життя й здоров’я боронять незалежність України. Її професійний шлях є прикладом відповідального лідерства, стійкості та відданого служіння державі.

Тетяна Грюкова - фахівчиня з розвитку організації, молоді та волонтерства Краматорської міської організації Товариства Червоного Хреста України, яка присвятила свою діяльність підтримці людей та розвитку волонтерського руху в прифронтовій громаді.
Протягом двох років вона координує роботу волонтерів, організовує гуманітарні, соціальні та освітні ініціативи, залучає молодь до волонтерської діяльності й реалізує проєкти, спрямовані на допомогу мешканцям Краматорської громади. За її участі проведено десятки форумів, тренінгів, благодійних акцій, майстер-класів, інформаційних заходів і гуманітарних видач, які об’єднали людей та надали підтримку тим, хто її найбільше потребував.
У своїй роботі Тетяна допомагає дітям, молоді, внутрішньо переміщеним особам, людям похилого віку, особам з інвалідністю та родинам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Вона переконана, що справжня допомога починається з людяності, уваги та небайдужості.
Окрім професійної діяльності, Тетяна є членкинею Молодіжної ради при виконавчому комітеті Краматорської міської ради, де бере активну участь у розвитку молодіжної політики та реалізації громадських ініціатив.
Її діяльність є прикладом відповідальності, щирого служіння громаді та прагнення об'єднувати людей, доводячи, що навіть у прифронтовому місті турбота, підтримка й волонтерство здатні змінювати життя на краще.

Лілія Молярова – педагог-організатор Курахівської гімназії №2 Курахівської міської ради Донецької області. Попри виклики повномасштабної війни, вона здійснила свою давню мрію – у 2023 році вступила до закладу вищої освіти за спеціальністю «Середня освіта (Історія України)» та розпочала педагогічну діяльність.

Працюючи в умовах дистанційного навчання та постійних переїздів, Лілія стала для учнів не лише організатором шкільного життя, а й наставницею, яка підтримує, мотивує та допомагає молоді розкривати власний потенціал. Вона організовує виховні, творчі та патріотичні заходи, координує участь школярів у конкурсах і проєктах, а особливу увагу приділяє військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»), яка формує активну громадянську позицію та любов до України.

За професійну діяльність Лілія відзначена Грамотою Управління освіти Курахівської міської ради (2024) та Подякою організаторів обласного освітнього проєкту «Уроки незламності» (2026), у межах якого провела загальнообласний урок з питань безпеки дітей в умовах воєнного стану.

Сьогодні Лілія Молярова продовжує професійно зростати, реалізовувати молодіжні ініціативи та створювати можливості для розвитку учнів. Її діяльність є прикладом того, як віра у власну мрію, активна громадянська позиція та відданість професії допомагають виховувати покоління, яке творитиме майбутнє України

Сергій Міщенко з дитинства мріяв стати вчителем. Уже в шкільні роки він проводив імпровізовані уроки для друзів, а згодом свідомо обрав педагогічний шлях. Після роботи бібліотекарем здобув педагогічну освіту та став учителем інформатики, а з 2021 року працює заступником директора з навчально-виховної роботи та викладачем інформатики.

Педагог активно впроваджує сучасні цифрові технології, STEM-освіту, елементи штучного інтелекту, 3D-моделювання, програмування та проєктне навчання, створюючи інтерактивний освітній простір. Він також розвиває цифрову грамотність громади, безкоштовно навчаючи людей старшого віку користуватися сучасними технологіями.

Після втрати власного будинку внаслідок російських обстрілів Сергій не припинив педагогічної діяльності, продовживши підтримувати учнів дистанційно. У 2026 році приєднався до команди «Школи супергероїв» при НДСЛ «Охматдит», де допомагає дітям, які проходять лікування, не втрачати мотивацію до навчання.

Його професійні досягнення відзначені численними нагородами, серед яких Почесна відзнака Народного Руху України, медаль «За відданість роботі педагога», диплом фіналіста Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2025», а також відзнаки за розвиток STEM-освіти та національно-патріотичного виховання.

Сергій Міщенко переконаний, що сучасний учитель має не лише передавати знання, а й надихати дітей вірити у власні сили, бути відкритими до змін і впевнено будувати майбутнє України.

Дар’я Нікош народилася на Донеччині, а своє життя пов’язала з Маріуполем – містом, яке стало для неї символом дому, мрій і незламності. Ще в юності вона обрала шлях служіння державі, навчаючись за юридичним фахом, а у 2019 році свідомо підписала контракт зі Збройними Силами України.

Повномасштабне вторгнення застало її в Маріуполі. Після оборони міста Дар’я пережила сім місяців російського полону в Оленівці та Донецьку. Попри важкі випробування, вона зберегла силу духу, віру в Україну та повернулася додому під час одного з перших великих жіночих обмінів 17 жовтня 2022 року.

Після звільнення Дар’я відновила військову службу та продовжила захищати Україну у складі 21-го батальйону до 2024 року. Сьогодні вона допомагає військовим як волонтерка. Разом із мамою, яка після втрати власної справи організувала швейний цех, виготовляє підсумки, елементи амуніції, шеврони та інше необхідне спорядження для українських захисників.

У 2025 році Дар’я стала учасницею обласного конкурсу «Жінка Донеччини» у номінації «Серце в броні». Її життєва історія є прикладом мужності, стійкості та незламної віри в Україну, а щоденна праця й волонтерська діяльність свідчать про безмежну відданість своїй державі та людям.

Регіональний молодіжний конгрес Донецької області працює над тим, щоб потреби, ідеї та пропозиції молоді були почуті не лише на місцевому, а й на державному рівні. Саме тому започаткували постійне онлайн-опитування, яке допоможе краще зрозуміти актуальні виклики, з якими стикається молодь Донеччини, та визначити пріоритетні напрями подальшої роботи.
Кожна відповідь стане важливою частиною аналізу потреб молоді. Зібрані результати допоможуть Регіональному молодіжному конгресу Донецької області представляти інтереси молодих людей, ініціювати необхідні зміни, формувати пропозиції та доносити реальні запити молоді до органів державної влади й інших партнерів.
Форма опитування відкрита на постійній основі. Якщо ви маєте пропозиції, бачите актуальні проблеми або хочете звернути увагу на потреби молоді, ви можете залишити свою відповідь у будь-який час. Надана інформація стане основою для подальшого аналізу та представлення інтересів молоді на всеукраїнському рівні.
Посилання на опитування: https://docs.google.com/.../1FAIpQLSeJTumcaHAaSq.../viewform

Максим Абрамов - 29-річний військовий капелан, магістр психології та громадський діяч. Його характер гартувався у рідному Слов’янську: навчання в школі-інтернаті №1 та заняття боксом виховали в ньому залізну дисципліну, а складний досвід окупації міста у 2014 році привів до християнської віри.

До великої війни Максим волонтерив у реабілітаційному центрі, допомагаючи людям із залежностями. Згодом пройшов строкову службу та підписав контракт із спецпідрозділом Нацгвардії. З початком повномасштабного вторгнення він зі зброєю в руках став на захист України. Отримані на фронті поранення та контузії дозволили йому зсередини збагнути біль кожного солдата.

Сьогодні Максим поєднує практичне служіння з глибокою освітою: він навчається у Кременчуцькій семінарії та Острозькій академії. Як капелан, він здійснює духовний супровід військових, ветеранів та їхніх родин, підтримує сім'ї загиблих, полонених і зниклих безвісти.

Особливу увагу Максим приділяє подоланню моральних травм, досліджує богослов’я війни та пише книги про духовне відновлення. Своїм прикладом він допомагає знаходити надію у найтемніші часи та повертає воїнам жагу до життя.

27-річна Марія Ковальова з Краматорська – приклад того, що справжня відданість справі не має віку. Попри небезпеку прифронтового міста та постійні обстріли, вона свідомо залишається в Краматорську, щоб допомагати підприємству – АТ «Донецькоблгаз» – працювати безперебійно.

У липні 2023 року Марія прийшла в автотранспортну службу як фахівець із договірної роботи. За освітою вона економіст, тож уважність до деталей і точність у кожній справі стали її професійною перевагою. Уже на старті своєї кар’єри дівчина проявила неабияку сміливість: саме вона першою на підприємстві здійснила закупівлю через тендерну процедуру та згодом довела цю процедуру до досконалості.

Це було нелегко: безсонні ночі, хвилювання, адже йти довелося «непротоптаною стежкою». Марія самостійно підготувала всю документацію для закупівлі автомобілів, які сьогодні служать аварійним та ремонтним бригадам Донецькоблгазу. Вона зізнається, що це випробування зробило її сильнішою й додало впевненості в собі.

Сьогодні Марія продовжує працювати в напрямку договірної роботи в автотранспортній службі. Водночас через дефіцит кадрів, спричинений евакуацією населення, їй довелося опанувати ще одну надважливу ділянку – канцелярію, яку називають «мозком підприємства». Тепер вона за сумісництвом виконує обов’язки завідувача канцелярії. Через її руки проходять усі документи підприємства.

Щоб працювати ще краще, Марія у вільний від роботи час самостійно навчається: дивиться лекції, проходить курси з діловодства, уважно стежить за змінами у законодавстві. Вона прагне бути максимально компетентною, бо розуміє, що від її роботи залежить злагоджена діяльність усього підприємства.

Колеги відзначають її відповідальність, кмітливість і зрілість, які не завжди притаманні молодому віку. Завдяки таким, як Марія, у Донецькоблгазу є надійний тил, а в Донеччини – майбутнє.